Повідомлення про зникнення малолітнього надійшло до поліцейських близько першої години від мешканців одного з сіл району. Вони розповіли, що їх син увечері, 22 листопада пішов з дому і досі не повернувся.

 

Як з’ясувалося, того дня хлопчина посварився з мамою. Після інциденту він написав записку зі словами ,що батьки його не люблять та непомітно втік з будинку. Спочатку родичі намагалися самостійно розшукати втікача, однак після декількох безуспішних годин пошуку, вони вирішили звернутися за допомогою в поліцію.

 

До розшуку хлопчика поліцейські, залучили кінолога і районних працівників служби надзвичайних ситуацій. Правоохоронці вирішили перевірити,  чи часом хлопчик не подався до своєї 13-річної подружки, яка проживає у сусідньому селі. Батьки дівчинки перебували закордоном, тож втікач міг заночувати там. Та підліток запевнила, що не бачила свого друга. Пошуки продовжилися, однак вже через деякий час з'ясувалося, що дівчинка збрехала. Хлопчина таки прийшов до неї, а коли зрозумів, що його розшукує поліція, злякався і сховався в шафі. Коли ж працівники поліції покинули помешкання, він вирішив непомітно добиратися додому через лісопосадку.

 

Його помітили та повернули батькам.

 

Працівники ювенальної превенції наголошують батькам:  найпоширенішим періодом, коли дитина зважується на втечу з дому, є вік 10-15 років. Це складний психологічний період для дитини з багатьох причин, а втечі з дому можуть бути способом звернути увагу на себе, уникнути відповідальності, саботувати контроль або встановлений у домі режим, помститися за щось (нехай батьки переживають, шукають), продемонструвати свою самостійність.

 

Найпростіші правила, які слід виконувати, щоб дитина зненацька, а згодом і систематично  не покидала домівку -  це цікавитись її особистим життям, дізнаватись про проблеми, знати з ким вона товаришує і просто частіше з нею розмовляти. Однак слід і пам’ятати, що надмірна опіка  теж шкідлива!