62-річний Іван Іванович, з тих працівників, які віддані своїй справі до кінця. До міліції прийшов з великим бажанням карати злочинців. Вважає, аби стати професіоналом, необхідно пройти тернистий шлях самовдосконалення, а ще мати хорошого наставника в роботі.

 

- Як не банально, вирішальним у виборі професії стало розкриття злочину у селі, де я народився і жив. Мені тоді було років 15. Почалися у нас крадіжки великої рогатої худоби. Допоки цією справою займався дільничний, нічого у нього не виходило, і за деякий час приїхав до села з групою працівників начальник карного розшуку Микола Стефанишин. Почали оперативники працювати з людьми і швидко вийшли на підозрюваних. Знайшли злодіїв в сусідньому районі. А мені, молодому хлопцеві, котрий читав детективні книжки, дуже вже хотілося дізнатися як вони змогли так уміло вийти на слід зловмисників.

 

 

Рокова зустріч з цим розшуківцем, а головне, прекрасним порадником і наставником у  Івана Дадика відбулася вже після служби в армії. Він і переконав хлопця піти працювати в міліцію. Так і почалася його служба. Від патрульного в постовій службі, до керівника цілим відділом міліції.

 

- Робота в карному розшуку вимагає значних зусиль та великої віддачі, аби розкрити злочини. Розшуківці набагато більше втрачають свого особистого  часу в порівнянні з іншими службами. Це одна із тих служб, що веде реальну боротьбу зі злочинністю.

 

Іван Дідик пригадує, що за 42 роки служби в міліції, а з них  30  - у карному розшуку було багато цікавих справ. Одна з таких - переділ сфери впливу між злочинними угрупуваннями. Тоді чоловік працював заступником начальника Тернопільського міського відділу міліції.

 

Були такі злочинні групи «Аракс» і «Юмакс», які конфліктували між собою. В один час одна з груп вирішила повністю знищити іншу. Однак інформація якось просочилася до противників, і виконавця замовлення вбили.  Аби замаскувати злочин, його труп спалили в машині в лісі. Але судмедекспертиза виявила на тілі вогнепальні поранення. Це була довга клопітка робота, однак оперативники змогли вийти на вбивцю. Він був засуджений до 15 років позбавлення волі.

 

- З кожним роком карний розшук змінюється, омолоджується. Зараз на службу сюди приходить молодь з вищою освітою, яка менше допускає помилок у роботі. Вони можуть дати правильну правову кваліфікацію тим чи іншим подіям, уміють спілкуватися та проводити оперативні заходи, є навики у роботі з спецобладнанням. Великий плюс – комп’ютерна техніка, можливість не вручну вести картотеки, а в спеціальній електронній базі даних. Відеоспостереження на вулицях міста теж значно полегшило роботу оперативників.

 

Працівник поліції каже, що хороший розшуківець - це, насамперед, чесний, добросовісний відданий своїй справі працівник, який, не шкодуючи сил і часу, завжди старається допомогти людям, як постраждали від рук зловмисників. Хороший опер  - це той, який вміє спілкуватися з людьми будь-яких поглядів чи політичних уподобань, а з усієї інформації вибрати саме ту, яка допоможе побудувати логічні версії, співставити факти та вийти на слід злочинця.

 

- Затримуючи вбивцю чи насильника, ми тим самим попереджаємо вчинення ним наступних злочинів, а значить не дозволяємо знову відібрати чи скалічити чиєсь життя. Служба ця нерідко небезпечна, однак потрібна суспільству.

 

Робота оперативника забирає багато часу. Проте натхнення та бажання щось міняти вони черпають з тих моментів, коли встановлюють особу, яка вчинила злочин, коли розгадують мотиви, затримують підозрюваного. Цей кінцевий результат клопіткої роботи надихає на подальші успішні звершення.

 

- А щодо сім’ї, то звичайно кожна дружина і діти хочуть більше бачити батька вдома,  - розповідає Іван Іванович. - Часто вони незадоволені його постійною відсутністю. Однак, якщо в загальних рисах пояснювати рідним, якою важливою була ця робота, скільком людям вдалося допомогти, думаю вони зрозуміють і радо підтримають. З родиною відпочиваю емоційно.

 

Молодим працівникам, які приступають на службу, Іван Дідик радить перш за все дотримуватися букви Закону та етики працівника поліції. Кожен крок на службі слід зважувати, не допустити порушення прав людини. У цьому їм мають допомагати наставники. Досвід приходить з роками. Ну і любити свою роботу.

 

У 2003 році Іван Дідик пішов на заслужений відпочинок, однак не полишив працювати. Свій досвід правоохоронця він передавав студентам Львівського інституту внутрішніх справою А через два роки повернувся до роботи в Управління карного розшуку.

 

- В 2005 році я очолив відділення з розкриття злочинів минулих років. Ми надавали допомогу молодим працівникам, вивчали справи минулих років, давали по них рекомендації брали на контроль їх виконання. Робота дала позитивний результат  - щороку підрозділ розкривав декілька тяжких злочинів. Потерпілі дивувалися, а головне дякували, що через стільки років їх справу все ж розкрили. І в такі моменти ти отримуєш позитивні відчуття, а вдячність громадян налаштовує на інші успішні звершення.