«Мій чоловік боровся за Україну, тепер я борюся за те, аби його ім’я не забули», - інспектор відділу організації соціальної роботи поліції Тернопільщини Дар‘я Бондар
Підтримка родин зниклих безвісти захисників – таку ціль поставила перед собою дружина зниклого безвісти на війні поліцейського. Дарина сама одягнула однострій і сьогодні докладає всіх зусиль, щоб допомагати родинам, які живуть у невизначеності.
«З моїм чоловіком ми познайомилися, будучи студентами, у 2017 році. Спочатку дружили, а потім почали зустрічатися та жити разом. Ніби поспішали набутися один з одним, проводили кожну вільну хвилину разом. Мій Роман - дуже світла, але, водночас, рішуча та відважна людина, тому його рішення вступити до лав Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції “Лють” було виваженим», - пригадує Дарина.
Роман працював помічником машиніста на львівській залізниці. Після повномасштабного вторгнення чоловік все частіше задумувався над тим, чи достатньо він робить для захисту України. Тоді й з’явилося бажання вступити до війська. Дар‘я дізналася про рішення Романа вже після того, як він пройшов відбір і став частиною «Люті».
«Ми ще до війни планували наше весілля, але ця важлива подія відбулася якраз перед виїздом Романа на Донеччину. Він попросив у командування вихідні й за ці чотири короткі дні ми офіційно оформили наші стосунки», - ділиться Дар‘я.
Сімейне життя тривало на відстані, були лише телефонні розмови й безмежна віра в те, що скоро війна закінчиться, що молода родина житиме щасливо. Але 19 грудня 2023 року Роман востаннє зателефонував дружині.
«Згодом я отримала офіційне сповіщення, що він вважається зниклим безвісти за особливих обставин. Відтоді живу між надією та відчаєм, сподіваюся, що він живий, і роблю все можливе, аби його знайти», - розповідає Дар’я.
Після трагічної звістки Дар’я розпочала свою боротьбу – вона долучалася до акцій-нагадувань, працювала у Центрі надання послуг учасникам бойових дій у Львові, де здобула практичний досвід допомоги таким сім’ям, а також стала ініціатором об’єднання родин зниклих бійців бригади «Лють». Її старання та запал помітили засновники Громадської організації Ветеранський простір «Незламні духом» і запросили до співпраці.
Сьогодні Дар’я – інспектор відділу організації соціальної роботи управління кадрового забезпечення поліції Тернопільщини. У ветеранському просторі вона надає консультаційну та інформаційну підтримку родинам, допомагає зорієнтуватися в алгоритмах пошуку, налагодила співпрацю з представниками відповідних служб для оформлення необхідних документів.
«Я працюю з родинами щодня. Це - про пояснення складних процедур, про присутність на зустрічах, про підтримку тоді, коли опускаються руки. Найстрашніше для родини - це невідомість», - каже інспектор відділу організації соціальної роботи.
Очікування без відповіді - це окремий вид болю, про який рідко говорять уголос. За кожним статусом «безвісти зниклий» – доля конкретної людини, надія родини на повернення близького.
«Родини зниклих безвісти мають право на правду, на гідне ставлення і на підтримку держави. І цей обов’язок не має строку давності, - переконана Дар‘я. - Тепер я шукаю не лише свого Романа, а разом розшукуємо всіх захисників-лютівців зниклих безвісти. Я активно веду сторінку в соціальних мережах, куди долучаються ті, кому близький біль невідомості».
Ця молода тендітна жінка знайшла у собі сили об’єднати сотні родин.
«Це не лише мій особистий досвід. Це голос матерів, дружин і дітей безвісти зниклих поліцейських. Людей, котрі живуть у стані очікування без дати й без відповіді. У певний момент я зрозуміла: або ти ламаєшся, або починаєш боротися - не тільки за свого, а за всіх, хто опинився в цій самій тиші. Так особистий біль перетворився на шлях адвокації, супроводу й захисту родин безвісти зниклих. Поки немає відповіді - ми не маємо права забувати. Пошук триває. Очікування триває. І боротьба за кожного зниклого захисника триває», - зазначила поліцейська.
Відділ комунікації поліції Тернопільської області
